?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Об Украине

Прочитала этот отрывок третьей части романа Ирины Вильде "Сёстры Ричинские" и просто обалдела... Книга написана в 1964 году. Речь идёт о тридцатых годах двадцатого столетия. И... с тех пор ничего не изменилось.

Не поленитесь, почитайте. Это просто потрясающе.

Отець Сидір зарожевівся: соромно було йому признатися перед дружиною, що стадо відмовило у послуху пастиреві. Звалюючи на якусь причину, посторонні впливи, власне кажучи, вибілюючи своїх парафіян, путано переповів Наталі свою розмову з Петриком.

Вислухала її без обурення, з єхидною усмішечкою на губах.

— Я рада, що так вийшло.

— Ти рада? — готов був подумати, що маячить.

— Рада, ще раз кажу. Рада, що все ж таки я мала рацію. Я! — вона поплескала себе долонею по кістлявих грудях. — Я мала рацію, коли ціле життя ненавиділа їх! Ох, боже милий, як я їх ненавиділа! Коли б тільки міг уявити собі, як я їх ненавиділа!..

Вона була наче в екстазі. Палала вся. Де ділися її кволість і байдужість до всього довколишнього. Ілакович відчув до неї подив, подібний, що його маємо до стихійного пожару, коли гасимо і рівночасно милуємося ним.

— Ти… дружина священика… їмосць… мала стільки ненависті до моїх парафіян? А я був переконаний, що ти увійшла в роль… Ти ж ніколи, крім тієї однієї ночі, не скаржилася на свою долю…

— Га, увійшла в роль! Сміятися і плакати мені хочеться, коли таке чую від тебе. Все це, Сидоре, була одна комедія… Один великий драматичний театр… Я перш за все ненавиділа їх за те, що вони причисляються до того самого народу, що і я. Я ціле життя зневажала їх… за їх бідність… за ту безпросвітну галиційську нужду… за їх покірність… за оте шапкування перед кожною лянкою… за тупу примиренність з кожним нещастям… і… О, іроніє долі! Силою факту свого народження я належала до них.

Отець Сидір вухам своїм не довіряв. Звідкіль прийшло це до неї? А чи, може, було раніше, а вона його маскувала, як зрештою все своє духовне нутро? Взяв її такою усвідомленою чи набула ту освіту паралельно з Славком, поглинаючи тайком перед сином і чоловіком томища з бібліотеки націоналіста? Нічого поки що не розумів. Дав їй виговоритись. І на це не було ради. Вона говорила, говорила:

— То був мій народ. Моя нація, моя національність, якої я все життя соромилася перед чужинцями. Я ненавиділа ту цілу вашу Україну, через яку приходилося мені стільки разів червоніти! Коли мене запитували, хто я по національності… я соромилася признатися, що українка, бо майже не було випадку, щоб мене не запитали додатково: а що це за нація? Скільки вас? Вас іст дас? Кес кесе?[12] А де лежить ця ваша держава? Мені соромно було… мені щоки палали з стиду признатися, що нас майже тридцять мільйонів, але ми не маємо своєї держави… ми під цісарем, ми під царем… ми служимо у своїй хаті… Але ти цього не розумієш… ти, що поза Віднем і Карлсбадом носа ніде не показував… ти не можеш зрозуміти цього пекучого сорому.

— Мамцю! Ти все ж таки несправедлива. Я тільки що відтворив у пам'яті уривки з Івана Вишенського… Що за краса! Що за сила! Геніально, мамцю, але ти, певно, не знаєш цього твору…

— Ах, облиш! Лиши мене, прошу тебе, з вашими геніальними Шевченком, Франком і Лесею Українкою… А хто їх за кордоном знає? Хто чував про них? Хто там знає нашу мову, щоб я могла, як це робить француз, німець чи англієць, прочитати їм їх твори в оригіналі? Коли в товаристві не раз читали в оригіналі Шеллі, Байрона, Шіллера чи Верлена, то ніхто й признатись не посмів, що не розуміє мови, на якій написані твори тих письменників… А кому прийшло б хоч на думку почуватися ніяково від того, що він не знає української мови? Мова… але, крім літератури, є ще живопис… музика… Хто знає наших художників? Де їх картини по світових музеях?

— Дозволь мені перебити тебе, мамцю. У Луврі є картина українського художника Їжакевича.

— О боже, на тридцять мільйонів народу одна картина в одному світовому музеї! Та це хіба не сміх, а ти ще гордишся тим… А де ваша музика? Ви всюди кричите про себе, що ви дуже музикальні… Де ваші Бетховени, Шопени, Римські-Корсакови?

— Почекай, мамцю, коли вже на те пішло, то Чайковський українського походження.

— Гоголя батько теж був українець, а син не захотів ним бути, і я його розумію. Я його прекрасно розумію.

— Мамцю, не хвилюйся так, бо це може тобі зашкодити… Я хочу тобі пригадати, що не такі ми вже й бідні духом. Мелодійність української пісні відома на цілий світ, а українська мова на третьому місці по милозвучності… Ти зовсім наче не з нашої планети…

— Знаю… знаю… ви співучі… ви танцюючі, але не для себе. Все це тільки напоказ для сусідів… а для себе маєте пресумні думи… геній вашого народу розтрачується на те, щоб подобатись чужинцям, щоб десь хтось похвалив вас… Блазні — от хто ви! Співами й танцями ви робите політику, бо не маєте чим іншим… Для пропаганди української справи будете гопака витинати, а для себе дома маєте Україну з терновим вінком і кайданами на руках. Вашої відваги вистачає якраз для того, щоб повісити на стінах рушники з революційним вишиваним гаслом: «Борітеся — поборете».

Comments

( 13 comments — Leave a comment )
arinusik333
Feb. 20th, 2015 07:18 pm (UTC)
Я Остапа Вишню недавно читала, грустная юмореска "Чухраїнці" - четвертое поколение растет и все так же, вот слово в слово. И мне так жалко, так хочется, чтоб все у них хорошо было, у страны ведь потенциал такой... А с другой стороны наблюдаю своми глазами своих же знакомых (образованных, между прочим, людей), которые уверенны, что вот снесут они памятник Ленину и каааак заживут... Лара, у меня аж челюсть сводит. И фиг с ним, с тем Лениным - я б его сама к чертям снесла уже давно, но, блин... вот это мышление "мы сначала сломаем, а потом... "якось воно буде" (точно как у Вишни)".

пи.си. а все равно музыкальные, черти! Вакарчук the best)))

Edited at 2015-02-20 07:23 pm (UTC)
larafr
Feb. 20th, 2015 07:37 pm (UTC)
Вакарчук the best)))
Слава!.. Вокарчук!.. Слава! ;)
arinusik333
Feb. 20th, 2015 07:46 pm (UTC)
Re: Вакарчук the best)))
Вот ты смеешься, а я даже марокканцев в бывшем офисе на него подсадила))) А каким спросом у мужского состава пользовалась Ани Лорак ;)
larafr
Feb. 21st, 2015 07:39 am (UTC)
Re: Вакарчук the best)))
Ани Лорак не знаю, а Вокарчука очень давно уважаю. У меня полно его дисков в коллекции.
norka_0
Feb. 21st, 2015 10:52 pm (UTC)
Мне тоже странно что сносят памятники Ленину. Если бы все дело было только в этих памятниках...
larafr
Feb. 22nd, 2015 05:01 am (UTC)
Да ну, снести памятник - первое дело!
arinusik333
Feb. 22nd, 2015 07:56 am (UTC)
Есть такой старый бородатый анекдот очень в тему.

Отцу с сыном нужно было перейти через ж/д пути. К переходу было идти лень, они решили идти "навпростець" - прямо по путям. В какой-то момент они оказались зажаты между двух проезжающих составов. При этом на них двигался еще один поезд. Отец с сыном зажаты, бежать некуда, на них движется состав, верная смерть... Отец в панике мечется меж двух поездов, подбегает к сыну и каааак даст ему подзатыльник. Сын: Батьку, за що?!. Отец:А шо робыть?! ШО РОБЫТЬ?!?!?!
larafr
Feb. 22nd, 2015 09:21 am (UTC)
А ситуация жуткая на самом деле ;)
arinusik333
Feb. 22nd, 2015 01:04 pm (UTC)
Ты о ситуации в стране?
Моя лучшая подруга - из Луганска. До начала всей этой каши ее мама жила в Луганске, куча друзей, одноклассников, одногруппников. Они еле успели оттуда сбежать, одна ее знакомая, 33 года, погибла. От историй, которые эти люди рассказывали, волосы на теле шевелятся и ночами спится плохо. Средневековье какое-то, феодальный строй... На людей абсолютно всем и с очень высокой башни плевать, при чем как "нашим", так и "вашим". Ситуация какая-то сюрреалистичная просто, особенно, если учесть, что это Украина, а не Сирия все таки.



Edited at 2015-02-22 06:56 pm (UTC)
lolka_gr
Feb. 21st, 2015 08:21 am (UTC)
Можно на цитаты разобрать
larafr
Feb. 21st, 2015 08:23 am (UTC)
Вот уж точно...
norka_0
Feb. 21st, 2015 10:51 pm (UTC)
Да уж :( Читать и плакать. Но вроде теперь год уже как никто не говорит об украинской покорности и "тупу примиренність з кожним нещастям"
larafr
Feb. 22nd, 2015 05:00 am (UTC)
Думается мне, это пройдёт. Старый статус кво вернётся.

Edited at 2015-02-22 05:00 am (UTC)
( 13 comments — Leave a comment )

Profile

Я собственной персоной
larafr
Лара и Компания

Latest Month

November 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Tags

Powered by LiveJournal.com